Тема уроку	Психологічний етюд В.Г.Короленка «Сліпий музикант».
Тип уроку:	Удосконалення знань, умінь та навичок, застосування засвоєного з певною метою.
Вид уроку:	Інтегрований урок. Урок-дослідження з елементами аналізу.
Навчальна мета:	Показати духовий зріст людини від «темряви» до «світла», показати шлях усвідомлення людиною власного призначення.
Розвивальна мета:	Виховання уважного і вдумливого читача; Вміння працювати з художнім твором, аналізувати прочитане, виділяти головне; аналізувати емоційний стан героя повісті і виражати його за допомогою арт-засобів. вміння говорити, ставити запитання, висловлювати свої думки
Виховна мета:	Допомогти учням почути моральне звучання повісті, її життєву мудрість; виховання терпимості, милосердя, гуманізму, віри у власні сили; виховувати почуття любові до рідної землі, гордості за неї.
Обладнання	Портрет В.Г.Короленка Книга В.Г.Короленка «Сліпий музикант» Музичний супровід (ноутбук, колонки) Білий папір А-4, кружечки різних кольорів, клей, мольберт/магнітна дошка, прищепки/біндери/магніти Проектор, фото-відео презентація
Загальна тривалість	1 година 30 хвилин

ВСТУП:

Діти заходять у вітальню меморіальної частини музею В.Г.Короленка.

В кімнаті напівтемно

Звучить музика (Лісова пісня — сопілка)

Театралізація:

А: Дитина народилася в багатій сім’ї південно-західного краю, глухої ночі. Молода мати лежала в глибокому забутті, та, коли в кімнаті почувся перший крик новонародженого, тихий і жалібний, вона заметалася з заплющеними очима в своїй постелі. Її губи шепотіли щось, і на блідому обличчі, з м’якими, майже дитячими ще рисами, з’явилася гримаса нетерплячого страждання…

Бабка нахилилась вухом до її губ, які тихо щось шепотіли.

М: Чого… чого це він?

А: Бабка не зрозуміла питання. Дитина знов закричала. По обличчю хворої пробіг відбиток гострої муки, і з заплющених очей побігла велика сльоза.

М: Чого, чого?

Б: Ви питаєте, чого дитина плаче? Це завжди так буває, заспокойтесь.

А: Але мати не могла заспокоїтись. Вона здригалась кожного разу, коли чула новий крик дитини, і все казала з гнівною нетерплячістю:

М: Чого… так… так жахливо?

А: Можливо серце матері почуло, що разом з новонародженою дитиною з’явилося на світ темне, неминуче горе, яке нависло над колискою…

Дитина народилася сліпою.

Сьогодні у нас буде не звичайна музейна екскурсія. Наша зустріч називатиметься: «Сліпий музикант» - психологічний етюд В.Г.Короленка».

Але перед тим, як ми почнемо розмову про сліпого хлопчика Петрика, поговоримо про автора повісті Володимира Галактіоновича Короленка

Театралізація триває 5 хвилин

І ЧАСТИНА

Діти діляться на 2 підгрупи. Для них проводиться оглядова екскурсія по музею В.Г.Короленка з опорою на літературну складову діяльності письменника.

Додаткова інформація для використання під час екскурсії

Один з найвідоміших творів В.Г.Короленка — психологічний етюд «Сліпий музикант» вперше був опублікований в газеті «Русские ведомости» в 1886 році. Згодом повість за життя автора виходила більш ніж в 15 виданнях, причому в кожне автор вносив певні правки. Твір користувався величезною популярністю серед читацької аудиторії.

Працюючи над повістю, В.Г. Короленко, передусім, прагнув висвітлити проблеми людей з особливими потребами. Але, як він, здоровий від народження, міг усвідомити страждання, прагнення, мрії, потреби цих людей?

Шосте видання «Сліпого музиканта» вийшло з доповненням «Від автора», в якому В.Г. Короленко вказує, що психологія сліпих цікавила його здавна. В листі перекладачеві Л.Гольшману 09.11.1894 р. письменник наводить приклади особистого знайомства, спілкування зі сліпими, а також перші «психологічні» висновки, які базуються на компенсації патології активним розвитком інших функцій організму: «Ще хлопчиком я познайомився вперше зі сліпою дівчиною. У неї було надзвичайно розвинене тактильне сприйняття. Вона дуже любила обмацувати тканини, які купували їй знайомі і подруги, часто оцінювала їх з точки зору краси і дратувалася до сліз, коли їй говорили, що вона про це не має поняття» [4, с. 467].

Під час спілкування зі сліпими Короленко приходить до ще одного цікавого відкриття — говорить про безпредметну і пекучу тугу, «що породжується тиском смутної потреби у світлі» [4, с. 467]. Ніби сперечаючись з собою, письменник пише: «Мені говорили часто і говорять ще тепер, що людина може тужити лише за тим, що відчувала. Сліпонароджений не знав світла і не може тужити за ним. Я вивожу це відчуття із тиску внутрішньої потреби, що випадково не знаходить застосування. Кінцевий апарат зіпсований — але весь внутрішній апарат, який реагував на світло у незчисленних предків, залишився і вимагає своєї частини світла» [4, с. 467].

Щодо природного, інстинктивного потягу до світла в полеміку з Короленком 1916 р. вступив професор психології О.М. Щербина (сліпий з 2 років). О.М. Щербина заперечував точку зору В.Г. Короленка щодо обовязкової туги за недосяжним у сліпонароджених, приводячи у приклад себе самого, що не знав світла, але щасливого і задоволеного життям [5]. Щиро поважаючи сліпого професора, В.Г. Короленко все ж не впевнений у щирості його висловлювань. В листі А.Г. Горнфельду 14.02.1916 р. письменник говорить: «Щербина — позитивіст до мозку кісток. Він або доля за нього зробили те, що хотів зробити мій Максим. Розбив задачу на масу деталей, послідовних етапів, розв’язав їх послідовно, отримав від цієї суми доданків задоволення «досягнення», і це закрило від нього таїну недосяжного яскравого світу. І він заспокоївся… в свідомості. І запевнює, що він задоволений і щасливий без повноти існування. Задоволений — так. Щасливий — напевно ні» [4, с. 467].

Все ж туга «за світлом» штовхає «особливу» людину на шлях самопізнання, пізнання світу і досягнення гармонії у ньому. Але це шлях дуже важкий, сповнений болісних внутрішніх переживань, перебудов і не кожен здатен в фіналі пізнати гармонію.

Екскурсія триває 25-30 хвилин

ІІ ЧАСТИНА

По закінченню екскурсії діти переходять у літературну частину музею.

У великій залі розташовано три великих столи і навколо них стільці. Між стільцями вільні проходи. На столах розкладені білі листи ксероксного паперу, клей, кольорові кружечки. Діти діляться на три підгрупи і розташовуються за столами по 6-10 чол.

На сцені великий екран для фотопрезентації. Поруч магнітна дошка з магнітами

І. Організація учнів для роботи.

Звучить музика (легка інструментальна)

Для чого створена людина? - для щастя.

В.Г.Короленко говорив: «Людина створена для щастя, як птах для польоту». Ви згодні з цим висловлюванням? А чи знаєте ви, що цю фразу проголосив інвалід прикутий до візка (з твору «Парадокс»)? Як ви гадаєте чи може людина з інвалідністю бути щасливою?

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Прагнення людини до світла, до щастя Короленко розглядає у повісті «Сліпий музикант». Володимир Галактіонович називає свій твір «Психологічний етюд» і визначає в передмові його мету: «Основний психологічний мотив етюду — це інстинктивний, органічний потяг до світла. Звідси душевна криза мого героя та її розв’язання»

Отже психологічний етюд: чому? Давайте розглянемо терміни.

Що таке психологія, як ми це розуміємо: наука,

- яка вивчає характер людини,

- її ставлення до самої себе,

- ставлення людини до оточуючих,

- вивчає можливості комунікації, тобто спілкування в людському середовищі (інші варіанти)

Так, тому ми можемо сказати, що Короленко у «Сліпому музиканті» піднімає всі ці проблеми.

Що таке етюд?

Етюд — це вправа.

ІІІ. Оголошення теми та завдань уроку.

Будемо розглядати повість як вправу з психології.

Будь-яка людина проходить стадії формування своєї особистості. Цей процес починається в ранньому дитинстві і продовжується протягом життя. При цьому дехто досягає поставлених цілей і «бачить світло», а інші плинуть за течією, залишаючись у «мороці».

У повісті, на прикладі головного героя Петра Попельського, показано шлях людини, яка, почавши з повної темряви, досягла просвітління, прозріння, хоч і не фізичного, але духовного. Сподіваємося, що ви це відслідкували, читаючи твір.

ІV. Аналіз та узагальнення засвоєних знань:

1. Давайте пригадаємо сцену знайомства Петрика з Евеліною, коли він хотів звичним способом познайомитися зі співрозмовницею:

Фоном музика (саундтрек до фільму «Список Шиндлера»)

Уривок читає (учень з класу)__________________________________

«Взявши лівою рукою дівчинку за плече, він правою став обмацувати її волосся, далі повіки і швидко пробіг пальцями по обличчю, подекуди зупиняючись й уважно вивчаючи незнайомі риси.

Все це було зроблено так несподівано і швидко, що дівчинка, вражена подивом, не могла сказати й слова; вона тільки дивилася на нього широко відкритими очима, в яких відбивалося почуття, близьке до жаху… Все це здалося дівчинці на одну мить просто важким кошмаром.

Звільнивши своє плече з руки хлопця, вона раптом схопилася на ноги і заплакала.

- Нащо ти лякаєш мене, поганий хлопчисько?

Він сидів на тому місці, спантеличений, з низько похиленою головою, і дивне почуття, - суміш досади і приниження, сповнило болем його серце. Ще вперше довелося йому зазнати приниження каліки; вперше довідався він, що його фізична вада може викликати не самий жаль, а й переляк.

Хлопчик впав на траву і гірко заплакав. Евеліна почала заспокоювати його.

- Але все-таки ти дуже чудний.

- Я не чудний. Ні, я не чудний… Я…я — сліпий!» [2, с. 221].

Давайте розглянемо емоційний стан Петрика, ще дитини. Раніше у нього не було друзів, він не спілкувався з іншими дітьми. І ось йому довелося зізнатися у своїй фізичній ваді ровесниці.

Які почуття пережив хлопчик у цей момент:

Учні: Біль, страх, приниження (інші варіанти)

Перед вами білий аркуш паперу і кольорові кружечки. Виберіть ті кольори, які на вашу думку, передають настрій та емоційний стан сліпого Петра-дитини. Наклейте їх разом на білу основу і прокоментуйте результат.

Музика звучить голосніше

Нехай ілюстрацією емоційного стану Петра в дитинстві стане ось ця аплікація (кріпимо до магнітної дошки)

2. Петро Попельський мав важку фізичну ваду — вроджену сліпоту, з якою мусив прожити все життя. Проте природа влаштувала живу істоту так, що якщо якась функція організму не спрацьовує, то її заміщує, компенсує розвиток іншої функції. В психології це називається компенсація дефекту [1, с. 12].

Наприклад, якщо людина не чує, то у неї прекрасно розвивається зір, дотик. Якщо сліпа — слух, дотик, якщо розумові дефекти, людина може мати феноменальну пам'ять тощо.

Діти, ми знаємо, що у Петра не розвинувся зір, що ж він отримав натомість?

Учні: — слух.

Потяг до музики, особливе сприйняття рідних українських мелодій стало поштовхом до розвитку, ниточкою; тримаючись за яку Петрик виходить з темряви до світла.

Звучить музика (сопілка)

· Перший музичний інструмент, який зачарував сліпого хлопчика;

· Які мелодії грав на дудці конюх Йохим?

· Який музичний інструмент придбала для Петрика мама Ганна Михайлівна?

· Як сприймав сліпий хлопчик гру на піаніно своєї мами? Чому?

Давайте згадаємо епізод, де Петрик змінює своє ставлення до фортепіано.

Фоном музика (саундтрек до фільму «Основний інстинкт»)

Уривок читає (учень)__________________________________

«Простягши здаля руки, він торкнувся до полірованої поверхні інструмента і ту ж мить несміливо відсунувся… Нарешті його рука потрапила на гладкі клавіші.

Тихий звук струни непевно затремтів у повітрі… Обличчя сліпого, разом з напруженою увагою, виявляло втіху; він, як видно, милувався кожним окремим тоном, і вже в цій чуйній уважності до елементарних звуків, складових частин майбутньої мелодії, виявлялися нахили артиста.

Але при цьому здавалося, що сліпий надавав іще якихось особливих властивостей кожному звукові: коли з-під його руки вилітала весела і яскрава нота високого регістру, він підводив пожвавлене обличчя, ніби проводячи вгору цю дзвінку летючу ноту. Навпаки, при низькому, ледве чутному й глухому тремтінні баса він нахиляв вухо; йому здавалося, що цей важкий тон мусить неодмінно низько розкотитися над землею, розсипаючись по підлозі й гублячись у далеких кутках» [2, с. 209].

Так Петрик подружився з піаніно: «Це захоплення музикою стало центром його розумового зростання»

Але щоб оволодіти інструментом замало було тільки бажання, потрібно було вивчати нотну грамоту, складати ноти в складні акорди. Для сліпого це дуже складно, проте хлопець вправлявся і поступово досягав успіхів, вкладав своє світобачення в музичний текст.

Йому хотілося максимально розширити рамки сприйняття оточуючого світу в його різноманітті кольорів. В цьому Петрику допомагав дядько Максим.

Фоном музика лірична інструментальна (саундтрек до фільму «Канікули суворого режиму»)

Діти, хто може розповісти про Максима?

Чи можна пояснити сліпому колір? Як це зробити?

Давайте разом поміркуємо:

Червоний — гарячий, пристрасний,

Блакитний, синій — спокій, ясність

Сірий — хвилювання

Зелений — тепло, змішане з вологою і прохолодою

Білий — емблема святості, чистоти

Чорний — печаль і смерть.

Рідні та близькі сліпого хлопця допомагали йому пізнати світ, розширити його уявлення