Ольга Николаевна
Должность:Редактор
Группа:Команда портала
Страна:
Регион:не указан
26.12.2021
0
81
2 Сюжетно – рольова гра як засіб ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з умінням захистити себе в різних життєвих умовах
  • Гречаннікова Світлана Іванівна
  • завідувач
  • КЗ "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №79 Харківської міської ради"
  • м. Харків, Україна

ВСТУП
   
            Життя людини – одна з найважливіших цінностей. Безпека дитини є головним фактором його життя, розвитку і формування. Головне завдання дорослого виховати у дитини необхідні якості, а це можливо тільки шляхом ознайомлення і навчання, адже зі знаннями і навичками не народжуються.
Дитина повинна не тільки мати необхідні знання, але й вміти використовувати їх в різних життєвих умовах. Небезпека може очікувати дитину на вулиці і вдома, тому слід звертати увагу, при формуванні навичок безпеки, на правила дорожнього руху, правила поведінки при зустрічі з незнайомцем, тваринами, як поводити себе вдома  залишившись самому, правила користування побутовими пристроями, мати уяву що таке електричний струм, не слід забувати і про природні явища. Також дитина повинна знати телефони служб порятунку.
        Виховна робота завжди орієнтована на певну вікову групу. Відповідно до можливостей і особливостей віку висуваються виховні завдання і вибираються засоби та методи педагогічної дії. В різних навчально-виховних закладах здійснюється диференційна робота з окремими віковими групами.  Визначення вікових меж окремих етапів розвитку має велике значення для встановлення строків початку занять. Обсягу навчального навантаження, режиму. Вибору засобів та методів навчання та виховання, для вирішення багатьох питань.
   Діти старшого дошкільного віку вже здатні аналізувати і використовувати знання, робити самостійні висновки. Завдання вихователя закріпити знання дитини і дати їй можливість і вміння користуватися ними. Але не слід забувати, що старший дошкільник – це дитина і методи формування знань і навичок повинні бути доступними, цікавими і захоплюючими.
Об’єкт дослідження – безпека життєдіяльності старшого дошкільника.
Предмет дослідження – формування вмінь  захистити себе засобами сюжетно-рольових ігор.
Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка формування знань та вмінь захистити себе в різних життєвих умовах дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольової гри.
Гіпотеза – дослідження полягає в припущенні про те, що сюжетно-рольова гра сприяє формуванню знань та навичок про безпеку у старших дошкільників.
1.Врахування початкових знань про безпеку і вікових особливостей старшого дошкільника в плануванні змісту виховної роботи.
2.Залучення особистості старшого дошкільника до діяльності, спрямованої на формування знань про безпеку.
3.Уміння вихователя діагностувати рівень знань про безпеку старшого дошкільника та враховувати їх у виховній діяльності.
      Відповідно до предмета, мети і гіпотези дослідження було визначено такі завдання
-Проаналізувати психолого-педагогічну та методичну літературу з досліджуваної проблеми з метою визначення її сутності та з’ясування теоретичних засад дослідження.
-Теоретично обґрунтувати необхідність використання сюжетно-рольової гри, розробленої на основі принципів систематичності, перспективної спрямованості і урахування індивідуальних і вікових особливостей старших дошкільників, при формуванні знань про безпеку і вмінь захистити себе в різних життєвих умовах.
-Розробити сюжетно-рольові ігри для старших дошкільників, спрямованих на формування знань про безпеку та вміння захистити себе в різних життєвих умовах. З урахуванням їх вікових особливостей.
-Експериментально перевірити вплив сюжетно-рольових ігор на формування знань про безпеку у старших дошкільників.
        Для реалізації визначених завдань і перевірки гіпотези використано такі методи дослідження:
- теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація
науково-методичної літератури з метою обґрунтування використання         сюжетно-рольової гри як засобу ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з умінням захистити себе в різних життєвих умовах;
- емпіричні: педагогічний експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези; діагностичні методи (опитування та тестування дошкільників) для визначення рівня їх попередніх знань про безпеку; вивчення документації (плани виховної та методичної роботи) з метою виявлення попередніх заходів і можливостей використання сюжетно-рольової гри як засобу ознайомлення дітей з правилами безпеки і вмінням захистити себе в різних життєвих умовах та виділення тих виховних заходів, які сприяють цьому.




РОЗДІЛ 
I.
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ        ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ  СЮЖЕТНО-РОЛЬОВИХ ІГОР.

1.1.Психолого – педагогічні аспекти формування знань з основ безпеки життєдіяльності старшого дошкільника.
    Педагогіка як наука має свій предмет, тобто певну галузь наукового пізнання. Цією галуззю є виховання – особлива функція суспільства, що полягає в підготовці молодого покоління до життя.
    Основне призначення виховання – передача підростаючим поколінням нагромаджених знань і суспільно-історичного досвіду. У процесі виховання нові покоління повинні оволодіти знаннями,  певними трудовими вміннями, засвоїти норми поведінки в суспільстві, виробити цілісну систему поглядів на життя. Оскільки перед кожним поколінням виникають завдання, які часто навіть не можна передбачити, у молодих людей слід сформувати кращі якості, які допомагали б їм орієнтуватися в нових завданнях, бути потенційно готовими виконувати їх.
    Будь-яка наука має свою історію, що найчастіше дає представлення про її предмет, проблеми, задачах і методах. Виникнення тієї чи іншої спеціалізованої галузі знань диктується визначеними суспільними потребами.
    Навчання і виховання народилися разом з людським суспільством.  Вони були необхідні для того, щоб накопичений досвід – соціальний, виробничий. Духовний не був загублений новим поколінням людей. Навчання і виховання, таким чином, минулог7о споконвічно однією з ведучих функцій соціуму. Без цієї діяльності людське суспільство перестало б існувати і розвиватися. Здійснювали виховання і навчання, як правило, люди похилого віку чи найбільш досвідчені дорослі, але  спочатку ця діяльність не була самостійним процесом, а проводилася паралельно з іншими заняттями.  З ускладненням накопичених людьми знань і придбанням корисного досвіду,  який  необхіднобуло зберегти з метою подальшого збільшення, дана діяльність поступово стала виділятися в самостійну.
    Вважається, що вперше педагогіка виділилася в самостійну галузь знання на початку Х
VIIв., коли англійський філософ і натураліст Ф.Бекон опублікував
свій трактат «Про достоїнство і збільшення наук». У ньому він почав спробу класифікувати всі науки і виділив педагогіку, що розумів як «керівництво читанням». Однак відбруньковування від філософії не означало створення нової науки. Такой вона стала вважатися тільки після виходу праць видатного чеського мислителя-гуманіста, педагога і письменника Я.А.Коменського, і насамперед його основної роботи, що дотепер має неминуще значення, - «Великої дидактики». Саме в цій книзі були розроблені основні питання теорії і практики навчальної роботи з дітьми.
    Я.А.Коменський вперше обґрунтував ідею загального навчання, створив систему зв’язних ступенів навчання. Ця система містила в собі материнську школу (до 6-літнього віку), елементарну школу (від 6 до 12 років), гімназію (від 12 до 18 років) і академію ( від 18 до 24років). У своїй практиці він упровадив класно-визначну систему і теоретично обґрунтував її. Їм розроблені основні принципи дидактики: свідомість, наочність, поступовість, послідовність, міцність. Я.А.Коменський обґрунтував головні вимоги до підручника. А також сформулював основні вимоги до вчителя.
   Подальший розвиток педагогіка одержала у працях багатьох мислителів.
Великою  популярністю в нашому сторіччі користуються погляди відомого американського педагога. Ученого і дитячого лікаря Б.Спока. Його педагогічні погляди в 70-і роки викликали в усьому світі хвилю дискусій. Їхня суть зводилася до приватного педагогічного питання: що ставити на перше місце – строгість чи доброту.
   Величезний внесок у вітчизняну педагогіку внесли К.Д.Ушинський, Н.І.Пирогов і Л.Н.Толстой. Серед більш пізньої плеяди педагогів найбільш відомий С.Т.Шацький, П.П.Блонський,  А.С.Макаренко, В.А.Сухомлинський. Праці вітчизняних педагогів. В яких розроблені проблеми виховання дитячих та юнацьких колективів, одержали  світове визнання.
   Основною категорією педагогіки як науки є виховання – цілеспрямована діяльність, покликана формулювати систему якостей особистості. Виховання здійснюється через утворення, навчання й організацію життєдіяльності вихованців. Щіре виховання лише те, що припускає самовиховання.
  Навчання – процес цілеспрямованої передачі суспільно-історичного досвіду; організація формування знань, умінь,  навичок.
  Сучасна система педагогічного знання містить у собі широкий спектр наук. Вона представлена загальною педагогікою, дошкільною, шкільною педагогікою,сурдо-, тифло- і олігофренопедагогікою ( останні три науки вивчають виховання і навчання глухих, сліпих і розумово відсталих дітей); до неї входять також виробнича педагогіка, педагогіка вищої школи. Молодіжного руху. Клубної роботи і сімейного виховання. В даний час як ніколи актуальна етнопедагогіка. Крім теорії виховання в педагогіку входять дидактика. Школознавство й інші наукові дисципліни.



1.2.Роль сюжетно-рольової гри в процесі ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з безпекою життєдіяльності.
   У розвитку дитини  велика роль відводиться основному виду діяльності в дошкільний період – грі.
   Головною особливістю гри є те, що вона є відображенням дітьми навколишнього життя – дій, діяльності людей, їхніх взаємин в обставинах, створених дитячою уявою. У грі кімната може бути й морем, і лісом, і станцією метро, і залізничним вагоном. Діти надають обстановці того значення, яке обумовлено їхнім задумом і змістом гри.
   Ще одна особливість ігрової діяльності – її самодіяльний характер. Діти стають творцями гри. Вони, як уже зазначалося, відображають у ній свої знання про відомі їм життєві явища і події, виражають своє ставлення до них.
   Особливістю дитячої гри є також поєднання і взаємозв’язок  образу, ігрової дії і слова. Це не зовнішні ознаки, а сама суть. У грі дитина живе діями і почуттями зображуваного героя. Іноді образ так захоплює дитину, що вона навіть не обзивається на звичайне звертання: «Я не Сергійко, я капітан». Разом з тим малюк діє відповідно до зображуваного в гру образу. «Товаришу капітан, ваш корабель скоро вийде в море. Матроси мають бути дужими і здоровими. Вишикуйте їх для фізичних вправ», говорить вихователь. І капітан весело й авторитетно віддає команду: «На зарядку!»
    Діти не грають мовчки. Навіть тоді. Коли дитина сама, вона розмовляє з іграшкою, веде діалог з уявним учасником гри. Говорить за себе й за маму, за хворого і за лікаря тощо. Слово є ніби акомпанементом до ігрової дії і повніше розкриває образ, ставлення до нього самої дитини.
     Словесне звертання в ході гри виконує величезну роль. Спілкуючись діти обмінюються думками. Переживаннями, уточнюють задум і зміст гри. Словесна змова у грі несе організаційну функцію, сприяє виникненню і зміцненню взаєморозуміння і дружби між дітьми. Однакового ставлення до тих чи інших фактів і явищ навколишнього життя.
   Взаємозв'язок  образу, ігрової дії і слова  й становить стрижень ігрової діяльності, є засобом відображення дійсності.
  Головними  структурними елементами гри є: ігровий задум, сюжет або зміст її; ігрові дії; ролі; правила. Які диктуються самою грою і створюються або пропонуються дорослими. Ці елементи тісно взаємозв’язані  і визначають гру як своєрідну діяльність дітей.
   Ігровий задум – це загальне визначення того, в що і як гратимуться діти:  в «магазин», у «поліклініку», «льотчиків», «дочок-матерів»…Він формулюється в мові дітей, відбивається в самих ігрових діях. Оформляється в змісті гри і є стрижнем її. За ігровим задумом ігри можна поділити на більш або менш типові групи:
- що відображають побутові явища (ігри в «сім’ю», в «дитячий садок», у «поліклініку);
- творчу працю (будівництво метро, спорудження будинків, стадіонів…)
- суспільні події, традиції ( свята, зустріч гостей, подорожі..»
Такий поділ ігор, звичайно, умовний, оскільки гра може охоплювати відображення різних явищ.
    Сюжет, зміст гри – це те, що становить живу тканину її. Визначає розвиток, різноманітність і взаємозв’язок  ігрових дій, взаємини дітей. Саме завдяки   цьому змістова гра буває привабливою, збуджує інтерес і бажання гратися. Структурною особливістю і центром гри є та роль, яку виконує дитина. За тим значенням. Яке несе на собі роль у ході гри. Багато ігор називають рольовими або сюжетно-рольовими. Роль завжди співвідноситься з людиною або твариною, її уявним вчинками, діями її взаємозв’язками . Дитина, входячи в образ, стає тим, кого наслідує, тобто грає певну роль. Проте вона не тільки виконує цю роль, вона живе в образі і вірить у правдивість її. Зображуючи, наприклад, капітана на кораблі, дитина відображає не всю його діяльність, а тільки риси, необхідні в ході гри:  капітан віддає команди, дивиться в бінокль, турбується про пасажирів і матросів.
   У ході гри самими дітьми ( а в деяких іграх – дорослими) встановлюються правила, які визначають і регулюють поведінку і стосунки між дійовими особами. Правила надають іграм організованості, сталості, закріплюють зміст і визначають дальший розвиток, ускладнення стосунків і взаємовідносин. Разом з тим правила гри допомагають несміливим, соромливим дітям бути активними учасниками гри.
  Всі ці структурні елементи гри більш або менш типові, проте значення їх різне, і по різному вони виявляються, співвідносяться в різних видах ігор.
   Ігри розрізняються за змістом, характерними особливостями, тим, яке місце вони посідають у житті дітей, у вихованні та навчанні їх.
   Сюжетно-рольові ігри створюють самі діти з деяким керівництвом вихователя. Основу їх становить дитяча самодіяльність. Іноді такі ігри звуть творчими сюжетно-рольовими, підкреслюючи, що діти не просто копіюють ті чи інші явища, а творчо осмислюють їх і відтворюють у створюваних образах, ігрових діях. Різновидом сюжетно-рольових ігор є ігри-драматизації і будівельні.
   У практиці виховання використовуються також ігри з правилами. Їх створюють для дітей дорослі. Це дидактичні ігри, рухливі, ігри-забави. В основі цих ігор чітко визначений програмний зміст, дидактичні завдання, цілеспрямованість навчання. Самодіяльність дітей при цьому не виключається, а здебільшого поєднується з керівництвом вихователя. Набувши ігрового досвіду, з розвитком здатності до самоорганізації діти проводять ці ігри також самостійно.
   Самодіяльний характер ігрової діяльності дітей полягає в тому, що вони відтворюють ті чи інші явища, дії, стосунки активно і своєрідно. Своєрідність зумовлена особливістю сприймання дітей, розуміння й осмислення ними тих чи інших фактів, явищ, зв’язків, наявністю або браком досвіду і безпосередністю почуттів.
   Творчий характер ігрової діяльності виявляється в тому, що дитина ніби перевтілюється в того, кого зображує, і в тому, що вірячи в правдивість гри, створює особливе ігрове життя і щиро радіє або сумує в ході гри.
  У творчій сюжетно-рольовій грі дитина активно відтворює, моделює явища реальної дійсності, переживає їх, і це виповнює її життя багатим змістом, залишає слід на довгі роки.
   В сюжетно-рольовій грі засобом зображення є роль та ігрові дії. За своїмхарактером вони найчастіше бувають наслідувальними, наближеними до реальних.
  Значне місце в розвитку гри відводиться сюжетно-образним іграшкам. Вони є ніби допоміжними і разом з тим необхідн6ими засобами зображення. Діти повніше відображають ті чи інші явища, входять у роль. Якщо випадає можливість скористатись реальними предметами: парасольками, кошиками, одягом, посудом, умовними значками тощо, а також картинами, фотографіями, ілюстраціями, які підсилюють ситуацію гри. Зображувальними засобами можуть бути й театральні костюми.
   Проте й самої фантазії, вигадки, здатності уявити, домислити для дитини часто буває достатньо, щоб доповнити брак реальних предметів і засобів зображення.
   Щоб керувати сюжетно-рольовими іграми потрібні не аби яка майстерність і педагогічний такт. Вихователь має лише направляти гру, не руйнуючи її, вміти зберегти самодіяльність і творчий характер ігрової діяльності дітей, безпосередність переживань, віру в правду гри.
  Педагогічне керівництво в процесі гри має свої особливості: воно сприяє розвитку задуму її, розширенню змісту, уточненню ігрових дій, ролей, виявленню доброзичливих взаємин. Вихователь повинен прагнути до того, щоб ці взаємини дітей закріплювались, ставали реальними й поза грою. Керування грою ні в якому разі не повинне бути нав’язливим, збурювати в дітей протест або вилучати їх із гри. Досить навідних запитань, порад, рекомендацій.
  Педагог чинить виховний вплив уже через ролі, які виконують діти.
Найефективнішим способом керівництва є участь самого педагога в грі. Через виконання ним ролі, ігрової дії він впливає на розвиток змісту гри, допомагає залученню до неї всіх дітей. Особливо несміливих, соромливих, пробуджує у них впевненість у своїх силах. Педагог повинен проаналізувати проведену гру, оцінити її виховний вплив на дітей і продумати способи подальшого керівництва сюжетно-рольовими іграми дітей своєї групи.
1.3.Методика використання ігрових ситуацій у процесі ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з безпекою життєдіяльності.
   Гра-це основний вид діяльності дітей дошкільного віку і разом з тим важливий засіб виховання. Ігрова діяльність справляє вирішальний вплив на особистість дошкільника: становлення характеру, розвиток вольової сфери, формування моральних почуттів, мотивів поведінки, взаємин з людьми. Саме в процесі цих взаємин виховується ставлення дітей до дійсності.
  Керівництво рольовою грою – складна справа і вимагає від вихователя знання завдань та основних методів в цій галузі, знання всього  дитячого колективу і кожної дитини.
  Робота по організації та керівництву ігровою діяльністю дітей треба вести по ряду напрямків: розвиток рівня ігрової діяльності, здійснення в процесі гри виховних завдань, спрямованих на формування особистості дитини, та цілеспрямоване застосування і комбінування засобів впливу на ігрову діяльність дітей.
    Важливо організувати гру так, щоб вона була змістовною, цікавою, наповнювала життя дітей радістю і діяльністю, всебічно розвивала їх, забезпечувала формування колективу.
  Найбільший інтерес до гри викликає виконання тої чи іншої ролі. Тому розподіл ролей стає одним з найважливіших моментів.
  З метою збагачення ігрових сюжетів дітей шостого року життя знайомлять із значно ширшим колом об’єктів та явищ, ніж раніше. Поповнення знань повинно тісно пов’язуватись з програмою по ознайомленню дітей з оточенням. Однією з умов розгортання рольових ігор дітей є розвиток дитячої уяви, фантазії. Діти з добре розвиненою уявою здатні відтворювати і по-своєму комбінувати в грі різні ситуації. У зв’язку з цим у них виникає стійке бажання наслідувати дорослих, перевтілюватись у ролі цікавих для них дітей.
   Щоб для дітей шостого року життя ігри за рівнем були доступними і ігрова діяльність використовувалась для розвитку особистості, слід здійснювати такі завдання: сприяти розширенню кола уявлень та збагаченню творчої уяви дітей, виховувати самостійність у постановці мети, плануванні послідовності ігрових дій, добору матеріалу, виготовленні іграшок, сприяти самостійному і справедливому розподілу ролей.
   Розширюючи коло уявлень дітей, вихователька продовжує роботу по ознайомленню їх з оточенням, поглиблює їх знання про найближче оточення дитячого садка, про транспорт. Про правила дорожнього руху, про навколишнє середовище.
  Усі ці знання є основою для розвитку творчої уяви, збагачення задумів і знаходять відображення в іграх при активному керівництву ними з боку вихователя.
   Щоб гру діти продовжували протягом декількох днів і навіть тижнів, треба їм показати радісну перспективу розвитку гри. Викликати прагнення продовжувати її. Організувавши з дітьми обговорення гри. Яка розгорнулась сьогодні чи напередодні, вихователь з’ясовує, що сподобалось дітям, що їх не задовольняє, як можна завтра погратися, розвиваючи цю ж тему. Залучення дітей до перспективного планування гри примушує їх задумуватись над можливостями розвитку сюжету, створює настроєність на об’єднання  з ти чи іншим товаришем.
   Привчаючи дитину спочатку думати, а потім робити, у неї тим самим виховують здатність до цілеспрямованого мислення, а разом з тим допомагають створити захоплюючу, цінну для виховання гру.
   Підсумовуючи все викладене, треба відмітити, що рольові ігри нерозривно
 пов’язані з усією виховною роботою. Щоб діти в іграх відображали різноманітні враження, треба, щоб життя в дитячому садку було заповнене цікавим змістом, щоб з дітьми проводилися спостереження навколишнього життя, щоб їм читали, розповідали.
Враховуючи, що сюжетно-рольова гра  є найбільш дієвим засобом навчання, де діти самі приймають активну участь і формують правила, самі знаходять вихід із різноманітних ситуацій, необхідно використовувати гру для ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з умінням захистити себе в різних життєвих умовах, як умова частіше.

РОЗДІЛ II
    ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВИХ ІГОР
У ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯДІТЕЙ СТАРШОГО                         ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З УМІННЯМ ЗАХИСТИТИ СЕБЕ В РІЗНИХ
ЖИТТЄВИХ УМОВАХ
2.1.Вимірювання початкового рівня знань старших дошкільників про безпеку життєдіяльності
   
Джерелом живлення гри є реальний досвід, найрізноманітніші знання про навколишнє. Насамперед потрібно виділити знання, зв’язані із соціальним досвідом дітей, що відбивають взаємодії і відносини людей у процесі їхнього спілкування, праці, відпочинку.
   Діти отримують багато інформації не тільки в дитячому садку, але й за його межами: у родині, на вулиці. Багатим джерелом інформації може служити спілкування і спільні справи з дорослими членами родини, а також дитячі телепередачі, книги. У цьому віці діти досить допитливі, спостережливі, їх цікавить багато подій, тому природно, що все, про що дитина довідається, вона прагне перенести в гру. Але особливий вплив на гру все-таки роблять знання, одержані на заняттях. І дуже важливо, щоб вони природним шляхом впливали на ігри дітей.
  Мотивом сюжетно-рольової гри є взаємодія людей. При ознайомленні з навколишнім треба показати, що дорослі не тільки роблять різні корисні справи, вони ще постійно вступають у контакти один з одним.
   Треба так організувати повсякденне життя дошкільників, щоб в них виникла необхідність звертатися за чим-небудь до інших людей. Вони на власному досвіді переконаються, як важливо вміло налагоджувати контакти з навколишнім. Такі ситуації допомагають вирішити багато виховних задач: діти вчаться налагоджувати спілкування з людьми, зрозуміло  викладають прохання, в них формуються навички культурного поводження, вдосконалюється орієнтировка в приміщенні дитячого саду. Але саме головне – діти здобувають новий соціальний досвід взаємодії з іншими людьми, що допоможе їм і в налагоджуванні контактів з однолітками.
  Систематично займаючись з дітьми, вихователь формує в них інтерес до різних подій навколишнього життя, бажання розширити свої знання, спонукає до самостійних спостережень. Пошуку нової інформації в процесі змістовного спілкування зі старшими та однолітками.  Нові знання комбінуються з наявними, при цьому яскраво виявляються елементи творчої уваги.
   В удосконалюванні ігрового досвіду допомагають навчальні ігри, але для того щоб гра була ефективною, виконувала функції покладені на неї, необхідно провести вимірювання початкового рівня знань. На основі отриманих даних буде складено комплекс заходів, спрямованих на формування вмінь захистити себе в різних життєвих умовах. Вимірювання початкового рівна знань у старших дошкільників про безпеку життєдіяльності будемо проводити за допомогою демонстраційного матеріалу
: «Як уникнути неприємностей». Комплект наочних посібників для дошкільних закладів та початкової школи.
   Пропоновані картки поділені навпіл. Діти мають можливість сприймати ситуацію з двох точок зору:
 як не можна вчиняти і що треба робити щоб запобігти лиху.
   При складанні плану заняття про вимірювання початкового рівня знань про безпеку користуємося методичними обґрунтуваннями до набору карток «Як уникнути неприємностей». Проводимо заняття-бесіду для вимірювання початкового рівня знань про безпеку в трьох групах старших дошкільників ДНЗ №79. Результати заняття-бесіди по вимірюванню знань про безпеку заносимо до таблиці  ( Таблиця 2.1). По результатам заняття робимо висновки про початкові знання дітей про безпеку.





Таблиця 1
Результати вимірювання початкового рівня знань старших дошкільників про     безпеку життєдіяльності.

група

Кількість дітей

Кількість дітей, які беруть участь у занятті

Виявили цікавість до теми

Відповідали на питання

Відповідали на питання вірно

Відповідали на питання невірно

Не виявляли цікавість до теми заняття

Група 1

20

15

15

6

9

5

Група 2

15

11

12

5

7

4

Група 3 

18

12

14

6

8

6


Отже, вимірювання знань про безпеку у дітей показує, що достатня кількість дітей або не мають необхідних знань, або взагалі не демонструють інтересу до цієї теми.

2.2.Реалізація експериментальної методики ознайомлення старших дошкільників з безпекою життєдіяльності.
 У педагогічному процесі дитячого садка гра використовується як засіб виховної та освітньої роботи, яка дозволяє дати дітям знання й уміння, а також як засіб розв’язання  широких виховних задач по формуванню свідомості і поведінки дітей, розвитку ініціативи і самодіяльності.
   В якості основних елементів у рольовій грі виділяють сюжет, роль, розкривають їхню виховну цінність. Через сюжет і зміст гри здійснюється первісне входження дітей у ті сфери життя суспільства, у яких вони не можуть ще приймати особистої участі.
  Використання сюжетної сторони гри для виховання суспільних, колективістичних якостей особистості займає значне місце в педагогічних дослідженнях.
  Ігрова діяльність у старшому дошкільному віці ще більш ускладнюється. У дітей в цьому віці повинне бути розвите вміння поєднуватися в гру, домовлятися про послідовність спільних дій, відображати характерні риси ігрового образа. Ведучим мотивом гри стає пізнавальний інтерес, що виявляється в прагненні пізнати навколишню дійсність. Формування стійких пізнавальних інтересів можливо лише шляхом розширення дитячих представлень про навколишнє життя, про працю дорослих, яких діти наслідують в своїх іграх.
  Дитяча гра містить у собі два основних види
: сюжетну гру і гру за правилами. Загальна характеристика гри полягає в тім, що це діяльність необов’язкова, не зв’язана з досягненням утилітарних цілей, а діяльність що доставляє задоволення. Але при цьому кожний із зазначених видів має свої специфічні особливості, що істотно відрізняють їх одне від одного.
  Специфіка сюжетної гри укладена в умовному характері дій. Вона дозволяє дитині в уявленій ситуації здійснювати будь-які приваблюючи його дії, рольові функції, включатися в різноманітні події. Умовне підпорядкування собі світу, керування їм через уявлювану ситуацію, що розгортається вільно, сприяє розвитку активності в реалізації власних намірів, творчості.
  Таким чином стає зрозумілим, що сюжетно-рольова гра є одним із найбільш дієвих засобів навчання дітей правилам безпеки. Для навчання дітей правилам безпеки були розроблені заняття – «Дитина сама вдома», «Сигнали світлофора», «Природні і стихійні лиха». При проведенні цих занять використовувались сюжетно-рольові ігри «Так чи ні», «Світлофор».
   Таким чином ми формуємо заняття по безпеці життєдіяльності і за допомогою їх надаємо дітям необхідні знання про безпеку і формуємо вміння захистити себе в різних життєвих умовах.

2.3 Аналіз результатів експериментального навчання.
 Спостереження й аналіз матеріалів  з досвіду роботи показують, що цікавою, змістовною сюжетно-рольова гра може бути там, де з усією серйозністю і відповідальністю вихователь підходить до питання  виховання і навчання дітей у всіх видах діяльності, здійснюючи роботу в такій послідовності, що заняття і спостереження, проведені з дітьми, поглиблюють, розширюють, конкретизують вже отримані дітьми знання, формують їхній життєвий досвід. Планування виховання дитини в грі полягає в тім щоб не нав’язуватийому сюжет, а щоб цілеспрямовано, систематично накопичувати досвід, розширювати кругозір.
  Планування педагогічного керівництва полягає в тім, щоб відібрати корисне в педагогічному відношенні зміст і  намітити шляхи розвитку його, зробивши гру  засобом виховання. Планування педагогічного керівництва в грі не обмежується тільки формуванням ігрових інтересів, розвитком і збагаченням сюжетно-рольових ігор. Виховний вплив гри багато в чому залежить від того, як педагог зуміє використовувати її для виховання в дітей моральних якостей особистості. Тому, говорячи про планування  педагогічного керівництва в грі, ми маємо на увазі доцільне використання прийомів керівництва, спрямованого на виховання окремих дітей і колективу.
  Взаємодія усіх вище викладених компонентів планування педагогічного керівництва грою може забезпечити ефективне використання її як засобу морального виховання.
  Керівництво формуванням ігрових інтересів і сюжетно-рольовими іграми, що виникають на їхній основі. І робота з розвитку змісту гри, що виникає безпосередньо на базі особистого досвіду дітей, і виховання в ній дошкільника повинні здійснюватись одночасно. Це забезпечує рівнобіжний розвиток сюжетно-рольової гри, а також дає можливість заздалегідь продумати прийоми, спрямовані на виховання дітей. Ефективним виявився прийом виконання дитиною деяких ролей, обмін ролями, який може проходити в одній грі.
  Взагалі, стає зрозумілим, що найбільший інтерес викликає в дітях сюжетно-рольова гра в зрівнянні з дидактичними іграми і бесідами. В сюжетно-рольовій грі
дитина начебто стає учасником тих чи інших подій. Тим самим підвищується рівень засвоєння матеріалу.
  Для аналізу результатів експерименту проводимо заняття-бесіду на основі того заняття, яке проводилося при вимірюванні початкового рівня знань про безпеку і за допомогою тих самих наочних посібників, але трішки видозмінюємо хід занять. Результати   проведення цього заняття-бесіди заносимо до такої ж таблиці, яку ми створювали на етапі вимірювання початкового рівня знань про безпеку у старших дошкільників.
                    
Таблиця 2
Результати експериментального навчання.

гру пи

Кількість дітей

Кількість дітей які

Виявили зацікавленість

Відповідали на питання

Відповідали вірно

Відповідали невірно

Не виявили зацікавленість

1

20

19

18

15

5

1

2

15

13

14

12

3

2

3

18

16

16

14

4

2


Порівнюючи результати досліджень з обох таблиць, робимо висновки про те, що спостерігається позитивна динаміка в процесіознайомлення дітей з правилами безпеки життєдіяльності за допомогою сюжетно-рольової гри. Збільшується кількість зацікавлених дітей цією темою, збільшилась кількість вірних відповідей. З цього можна зробити висновок, що використання сюжетно-рольової гри при формуванні знань про безпеку і вмінь захистити себе в різних життєвих умовах, було обґрунтованим, надало свої результати. А також можливо говорити про те, що при ознайомленні дітей з правилами безпеки, був обраний доступний і головне цікавий і зрозумілий їм засіб. Задача, яка була поставлена на початку експерименту, виконана і гіпотеза підтверджена.

ВИСНОВКИ
  У роботі розглянута проблема ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з правилами безпеки. Предметом роботи є формування вмінь захистити себе в різних життєвих умовах засобами сюжетно-рольової гри. Їїтеоретико-методологічні аспекти відбито в дослідженнях педагогів Р.І.Жуковської, Т.А.Маркової, Т.В.Антонової, В.П.Залигіної та інших.
     В результаті теоретичного аналізу і узагальнення наукової літератури з проблеми ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з правилами безпеки засобами сюжетно-рольової гри були визначені психолого-педагогічні аспекти формування знань з основ безпеки  життєдіяльності старших дошкільників.
   Науково обґрунтовано та експериментально перевірено необхідність використання сюжетно-рольової гри, розробленої на основі принципів систематичності, перспективної спрямованості і урахування індивідуальних і вікових особливостей старших дошкільників, при формуванні знань про безпеку і вмінь захистити себе в різних життєвих умовах.
   Були розроблені сюжетно-рольові ігри для старших дошкільників, спрямовані на формування знань про безпеку та вмінь захистити себе в різних життєвих умовах, з урахуванням їх вікових особливостей.
   Аналіз результатів експерименту дозволяє стверджувати, що гіпотеза, яку було висунуто на початку, підтверджена, а проведене дослідження дозволило певні рекомендації щодо організації діяльності, спрямованої на ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з правилами безпеки та з формуванням вмінь захистити себе в різних життєвих умовах.
    Експериментально доведено, що сюжетно-рольова гра в виховній роботі сприяє формуванню знань про безпеку та формуванню вмінь захистити себе в різних життєвих умовах у старших дошкільників. В цьому віці гра цікава для дітей, на зрозумілій їм мові розповідається про серйозні та важливі аспекти життя, в грі дитина має можливість випробувати на собі різні ролі, в різних життєвих умовах, сформувати модель поведінки.
  Запропонована методика вирішує ряд питань у проведенні педагогічної роботи з ознайомлення дітей з умінням захистити себе в різних життєвих умовах.
Також слід зазначити, що в процесі роботи над темою було визначено, що багато дітей мають низький рівень знань про безпеку, не мають уяви про те, як слід себе поводити в небезпечних умовах життя. Подальшими шляхами розвитку даної проблеми  вбачається  створення розробки програми по ознайомленню дітей старшого дошкільного віку з правилами безпеки і з умінням захистити себе в різних життєвих умовах, та введення її в програми виховання у ДНЗ. Також необхідно пам’ятати , що дитина і вдома повинна отримувати необхідні знання, тому слід проводити пояснювальну роботу і серед батьків про необхідність ознайомлення дітей з правилами безпеки.
    Розглянуті в роботі положення не вичерпують усіх питань вказаної проблеми, важливість і актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у різних аспектах.















                            СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Дошкільна педагогіка /За ред. В.І.Ядешко і Ф.А.Сохіна. – К
: Вища школа, 1985. -365с.
2.Фіцула М.М. Педагогіка: Навч.посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К. : Академія, 2000. – 544с.
3.Організація ігрової діяльності дітей дошкільного віку: Методичні вказівки/ За ред..Г.Г.Головань. – К. : Радянська школа. 1068. – 135с.

4.Некрасовы З. и Н. Без опасности от рождения до школы. – М. : София,2007. – 176с.
5.
Гра дошкільника: теорія і практика: Навчальне видання/ За аг.ред. Г.І.Григоренко.- З. :ЛІПС, 2007. – 196с.
6.Правила дорожнього руху. Розробка занять. Старша група./ Упоряд В.Л.Сухар. –
Х. : Ранок, 2008. – 80с.
7.Усі заняття в дошкільному навчальному закладі: Навчальне видання/ уклад.             Н.Ф.Юрченко. – Х. : Основа, 2008. – 509с.

скачать dle 12.1


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Наши услуги



Мы в соц. сетях

Яндекс.Метрика

    Персональные сообщения